Вход
Здравствуйте, гость !
Войдите под своим именем
или Зарегистрируйтесь.
меньше минуты назад2016-12-03 13:29:26 от Гость
Здравствуйте мы смужем вместе 12 лет. есть двое детей. было всякое но последнее время стала очень мучить проблема отсутствия работы у мужа я работаю. в начале отношений училась потом была в декрете но потом постоянно работала чтобы ни случилось и как ... Подробнее
Последний комментарий
История : Хочу Разнообразия
час назад2016-12-07 09:50:32 от Гость
Что и даже в позе раком не пробовали??? Кстати, это моя любимая поза. Блииин такооое блаженство, когда он сзади.... Обалдеть.... Ну а то, что он сверху может он так себя королем чувствует? Все комментарии67606
Вход
Здравствуйте, гость !
Войдите под своим именем
или Зарегистрируйтесь.
Топ из раздела
Проза
Любовь это безумия
05 декабря в 06:58:47
Любимый брат мужа
04 декабря в 21:17:22
На работу к папе
03 декабря в 16:30:38
Студент и препод
28 ноября в 23:53:36
Волосенкиии
27 ноября в 22:35:51
Комедия
27 ноября в 16:31:09
Сериалы смотрим?  ( 1 2 )
27 ноября в 16:31:08
опустить на главную
24 ноября в 07:57:38
Проза - Кохання не вмирає...
Проза : Кохання не вмирає...     

- Тату, а ти любиш маму? – запитує у Дениса син, і він мимоволі замислюється.

Дивне життя. Здається що ось - те, чого ти завжди шукав і до чого так довго йшов. Ти даруєш квіти, цілуєш її, говориш про любов і навіть сам починаєш вірити у те насправді неіснуюче кохання. Ви одружуєтеся, у вас народжується дитина і виявляється... Виявляється, що це зовсім не те, про що мріяв, що спільне життя не таке і безхмарне, яким уявлялося, і та її маска люблячої і розуміючої людини враз зникла. І кохання ніякого не було, лише спроба втекти від минулого, від якого (Денис тільки тепер це зрозумів!) втекти неможливо. Воно не переслідує, воно просто завжди з тобою...

- Звичайно люблю, - каже він Максимові, бо що інше може сказати? Як можна пояснити чотирирічній дитині те, чого іноді не розуміє і дорослий? Як зізнатися цій маленькій людині в тому, що мама з татом не люблять один одного? Що не вміють і не бажають знайти спільну мову. Що кожного вечора жаліються один одному на змарноване життя, а кожної ночі в думки тата приходить не мама, а інша, далека і чужа, але все-таки найпрекрасніша…

Наталя прийшла в життя Дениса зовсім випадково. Він був щасливий, тонув у  її любові, вона не була схожою на інших. Він цілував її, а вона шепотіла, що боїться його втратити. Денис заспокоював і казав, що вони завжди будуть разом. А по ночах, коли він спав, вона плакала. Мабуть тому, що передчувала щось. Вона заздалегідь все знала. І якось вранці, відкривши очі, йому захотілося втекти. По банальній причині – у нього з"явилась інша. Тільки Наталі він про це не сказав, а просто зник. Думав, так буде краще для неї, але насправді гірше жорстокої правди може бути тільки солодкий обман. Вона тішила себе ілюзіями, що вони ще будуть разом, вірила, що всьому є пояснення і причина. Але чомусь Наталя і думки не допускала про іншу. Чи то цілком вірила Денису, чи то просто боялася побачити правду. І він пішов, залишивши Наталю наодинці із самотністю. Знав, що їй боляче, що вона страждає, тому що вона телефонувала сотні раз, і лише на один дзвінок відповів Денис. Сказав чекати. А чого саме – не сказав. Вона чекала, а через півроку добрі люди їй сказали, що він живе з іншою…

Максимко грається, сидячи біля Дениса на підлозі. Раптово притуляється до нього і каже:

- Я люблю тебе, татку.

Він відповідає йому тим же, бо дійсно любить свого сина, він – його щастя. Денис не жаліє, що одружився з Оленою, адже у них народився чудовий хлопчик. І тільки Бог знає, як  Денис хотів, щоб Максимком була вагітна Наталя. Скільки разів на місці дружини він уявляв її! Наталя була б найкращою  мамою в світі, а він – найтурботливішим і найщасливішим татком.

Він досі кохає її, хоче набрати номер її телефону і шепотіти: „Пробач”. Просто для того, щоб Наталя не тримала на нього зла, щоб вона знала, що ніхто, ніхто не зумів її замінити. Але що він може? Він сам все зруйнував, і від розуміння цього стає тільки важче. Вона не повірить йому більше, і Денис це розуміє. Наталя не повірить, що він не може без неї жити, адже десять років якось жив. І навіщо їй знати, що він не може позбутися думок про неї, що вони переслідують його, куди б Денис не ішов, вони з ним, де б він не був: вдома, на роботі, в дорозі. Чому це повинно хвилювати її після того, як він з нею вчинив колись?..

А Олена знає про все. І щоразу, після кожної сварки, кричить, щоб він ішов до Наталі. А він пішов би... Та що він може зробити? А що, як у неї сім’я і вона щаслива? Денис не хоче вриватися в її життя і псувати чиєсь щастя, він просто не має права. Тому що тоді вона подарувала йому стільки тепла і ніжності, скільки він ніколи не знав за своє життя. А що він дав натомість? Що зробив з її любов’ю? Розбив любляче серце. А зараз він узяв би серце Наталі і, несучи в руках, цілував би на кожному кроці. Він зігрів би його і вклав би назад їй у груди, щоб вона вкотре зуміла простити, щоб продовжувала любити, як колись…

Ось і вечір. Денис читає Максимкові казку на ніч – про принца і принцесу.

- І в житті так буває? – запитує син.

- Буває.

- Як у вас з мамою?

- Майже. – відповідає Денис.       

Він підходить до сина, цілує і тихо виходить з кімнати. Заходить на кухню. Ліниво посвистує чайник, Олена стоїть і дивиться у вікно.

- Я сьогодні бачила її, – каже.

- Кого? – запитує він.

- Твою єдину і неповторну, - з іронією в голосі відповідає вона. – З дитиною і чоловіком.

Потім обертається до Дениса і, посміхаючись, запитує:

- Чай будеш?

- Ні.

Він сідає за стіл. В голові мимоволі починають кружляти образи. Наталя – ніжна, щаслива, інший чоловік – люблячий, турботливий, і маленька дівчинка. Неодмінно дівчинка, інакше бути не може. Адже в сім"ї, коли жінка відчуває себе захищеною і коханою, народжуються дівчатка. Вона посміхається і каже Наталі: „Я люблю тебе, мамо”. Вона піднімає її на руки і пригортає до себе. Денис впевнений, що вона – чудова мама. Бо вона справді єдина і неповторна. І кохана, до болю кохана.

На наступний ранок Денис прокидається від шепоту Максимка.

- Тату, підемо сьогодні в зоопарк? Ти обіцяв.

- Тільки восьма. Чому ти не спиш?

- Ти обіцяв!..

Він піднімається з ліжка. Хіба можна відмовити такій чудесній дитині?!

Надворі тепла весняна погода. Максимко міцно тримає тата за руку і посміхається. Вони заходять в зоопарк. Яскрава афіша, весела касирка, тварини, яких Денис безліч разів бачив.

- Тату, поглянь, яка красива! – каже син, смикаючи за рукав, і вказує ліворуч.

- Хто?

- Дівчинка з мамою.

Денис дивиться туди, куди вказує син, і бачить Наталю. Вона веде за руку біляву дівчинку, яка весело сміється. Цього не може бути! Це тільки сон! Але вони підходять ближче, і Максимко каже:

- Доброго дня.

- Привіт. – відповідає Наталя і зупиняється на Денисові поглядом.

- Як звати вашу дівчинку?

- Максиме! – докірливо звертається він до сина.

- Нічого. Мене звати Діана. – відповідає білява дівчинка, хоча і трішки нерозбірливо.

- Мамо, я піду з ним пограюсь. Можна? – запитує вона і обоє заглядають у очі батьків.

- Ідіть. – каже Денис. Наталя не заперечує. Діти відбігають до фонтана і сідають на лавочці.

- Привіт. – каже він.

- Привіт.

- Я шукав тебе.

- Відколи?

- Відколи зрозумів, що кохаю тебе.

Вона мовчить. Він знає, що означає ця тиша. Це приречення, це вічність, це смуток і вирок долі. Денис стає перед нею на коліна – робить те, що повинен був зробити десять років тому. Вона опускає на нього погляд, а в її очах сльози і... ніжність. Боже, як він чекав. Скільки ночей перед ним стояли ці очі, її щирі, ніжні очі. Він кохає її. Наталя поруч, він може сказати те, що тримав у собі скільки тижнів, місяців, років. Денис не стримує себе, розповідає про те, як йому не вистачало її, як мріяв про їхню зустріч, як каявся, як думав, що щастя – це престижна робота, красива дружина, власна квартира. А виявляється, щастя – це просто стояти перед коханою на колінах і знати, що вона поруч.

- У мене сім’я. Ти розумієш? – каже Наталя і дивиться в глиб його очей. Денису здається, що їй відомі всі його таємниці, що вона і без слів знала те, про що він тільки що їй говорив. Він мовчить. Що він може сказати? Дурень. Чому не знайшов її раніше? Чому не беріг тоді, коли вона була з ним?

- Я не зможу без тебе. Я не витримую... Ти у мене єдина... – повторює Денис, як у лихоманці. – Ти любиш мене? Ну скажи, що любиш.

Наталя дивиться на нього. Про що говорить її погляд? Що він означає? Він не знає. Денис чує, як стукотить його серце. Він хвилюється, як дев’ятикласник на екзамені. Зараз він безпомічний, усе залежить від Наталиної відповіді. Денис не знає, що вона скаже, але вірить, що в глибині її серця живе тільки він.

- Це не має ніякого значення. На мені лежить відповідальність перед моєю сім"єю – перед чоловіком, перед Діаною. Бог свідок – я тебе кохала. Але зараз я не можу зруйнувати те, чим живу, і піти за тобою. Бо хто знає, може завтра ти знову зникнеш, нічого не пояснивши, а я залишусь знову одна, як і тоді. Знаєш, в житті всяке буває – людина може помилитися, її можуть пробачити, але в нашому випадку вже надто пізно. Я ніколи не тримала на тебе зла. Я виправдала твій вчинок, я зрозуміла тебе і пробачила. Одразу, ще десять років тому.

- Ти щаслива? – запитує Денис.

- Здійснилися усі мої мрії: у мене цікава робота, люблячий чоловік, чудесна донька. Я дякую Богу за це все. Іноді шкодую, що поряд не ти, але уже звикла до думки, що нам не судилося бути разом. 

- Чому ти вирішуєш за долю? Можливо, у нас ще є шанс?

- Це вирішила не я. Це десять років тому вирішив ти. А шанси... Їх немає. Занадто пізно...

Денис не пам’ятає, як вона пішла. Він не чув, про що розповідає Максимко. Тому що від Дениса, разом з Наталею, пішло життя. І пташки перестали співати, і небо здавалось не таким безхмарним. Вона забрала з собою усі мрії, усі сподівання. Скільки ночей він згадував про неї і уявляв, як вони удвох ідуть по вулиці, щасливі – в їхній сім’ї незабаром поповнення, у них народиться маленька дівчинка. 

Тепер усе... Син – це єдина розрада, яка у Дениса залишилась. Зараз Максимко посміхається, навіть не підозрюючи, що його таткові хочеться плакати, що мама тієї білявої дівчинки – найдорожча для нього людина, що це була зовсім не випадкова зустріч, а омріяна і випрошена у Бога. Але він тримається... Бо це покарання, яке він заслужив.

18510
Другие Проза
(5)
Annie_Jean
6471 Annie_Jean
Annie_Jean offline
Репутация : 2846
Комментариев 41 1
04 декабря 2011 10:37:40
2011-12-04 10:37:40

Очень интересно и жизненно!!

Ответить
Поддерживаю Да1 / Нет0
Yantiq
3015 Yantiq
yantiq offline
Репутация : 34940
Комментариев 377 14
04 декабря 2011 16:05:53
2011-12-04 16:05:53

да,крвсиво...

Ответить
Поддерживаю Да0 / Нет0
Lady j@$m!n
3258 Lady j@$m!n
lady j@$m!n offline
Репутация : 106348
Комментариев 2332 13
04 декабря 2011 16:19:24
2011-12-04 16:19:24

Переведите{#} Название переводится как "Любимая не умирай". Так? Я правильно поняла?{#}

Ответить
Поддерживаю Да0 / Нет0
I brush it off....
МояПечальКа8
6801 МояПечальКа8
МояПечальКа8 offline
Репутация : 505
Комментариев 32 11
04 декабря 2011 16:23:44
2011-12-04 16:23:44

Любовь не умирает...

Ответить
Поддерживаю Да0 / Нет0
Гость
Гость

04 декабря 2011 23:20:36
2011-12-04 23:20:36

Dumayu, interesnaya istoriya.. No jal' prochitat' ne mogu, na ponimayu Ukrainskiy{#}

Ответить
Поддерживаю Да0 / Нет0
Уважаемые пользователи, у каждого человека своя точка зрения на то, что изложено в истории. Даже если Вы не согласны с автором истории или с другими читателями, пытайтесь выражать свое мнение в деликатной форме. Чтобы обгадить другого, много ума не нужно, а вот помочь дельным советом не каждый сможет.
Имя :
Пол: Гость Гость
Простой редактор

Введите число указанное на картинке